Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України
Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України було створене у 2020 році як центральний орган виконавчої влади, відповідальний за координацію оборонно-промислового комплексу та авіабудування. Від початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року навантаження на відомство зросло в рази: тепер це один із ключових майданчиків, де ухвалюються рішення щодо постачання зброї, ремонту техніки та нарощування виробництва боєприпасів. Якщо ви стежите за новинами оборонного сектору, рано чи пізно ви натрапите на цитати саме цього міністерства.
Зрозуміти, чим саме займається міністерство з питань стратегічних галузей промисловості, не так просто. Структура державних органів в Україні часто змінюється, а під час воєнного стану реформи прискорюються ще більше. У цій статті розберемо, які функції виконує відомство, хто ним керував і керує, які підприємства йому підпорядковуються та як воно взаємодіє з Міністерством оборони й Збройними силами.
Створення та історія міністерства
Ідея окремого міністерства, яке опікується саме стратегічними галузями, народилася ще 2014 року, коли Росія окупувала Крим та частину Донбасу. Тоді стало зрозуміло, що Україна не може дозволити собі розпорошеність управління оборонними заводами між десятком різних структур. Концерн «Укроборонпром» залишався головним гравцем, але потребував політичного даху та чіткішої вертикалі.
У 2018–2019 роках команда тодішнього президента Петра Порошенка провела серію консультацій із західними партнерами, зокрема з NATO та урядом США. Результатом стало рішення про створення окремого центрального органу. Указ про реорганізацію підписали наприкінці 2019 року, а повноцінний запуск міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України відбувся вже за президента Володимира Зеленського — спочатку як «Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості», пізніше назва кілька разів уточнювалася в нормативних актах.
Першим очільником відомства став Олег Уруський, який до того працював у космічній галузі та керував Державним космічним агентством. Його заступниками призначили людей з авіабудівної та бронетанкової сфери — щоб одразу наповнити апарат практичним досвідом. Саме Уруський запустив процес корпоратизації «Укроборонпрому», який тривав майже чотири роки.
Основні функції та повноваження
Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України виконує одночасно регуляторну, координуючу та представницьку роль. До його основних функцій належить:
- формування державної політики у сфері оборонно-промислового комплексу, авіабудування, ракетно-космічної галузі та суднобудування;
- управління підприємствами, які перебувають у сфері його управління, включно з тими, що залишилися в «Укроборонпромі» до завершення корпоратизації;
- координація виконання державних оборонних замовлень та контроль за їхньою якістю;
- взаємодія з іноземними партнерами з питань закупівлі, спільного виробництва та ліцензування озброєнь;
- розробка нормативно-правових актів, які стосуються експорту та імпорту продукції подвійного призначення;
- моніторинг виконання програм імпортозаміщення, особливо критично важливих комплектуючих для бронетехніки та боєприпасів.
Під час воєнного стану перелік функцій фактично розширився. Міністерство долучилося до роботи штабу з ліквідації наслідків обстрілів енергетичної інфраструктури, до постачання ремонтних комплектів для фронту та до контролю за розподілом міжнародної військової допомоги на рівні промислових контрактів.
Взаємодія з Міністерством оборони
Часте запитання — чим відрізняється міністерство з питань стратегічних галузей промисловості від Міністерства оборони. Логіка розподілу проста: Міноборони замовляє продукцію та визначає потреби армії, а міністерство стратегічних галузей відповідає за те, щоб ця продукція була виготовлена, відремонтована й доставлена вчасно. По суті, це промислове плече оборонного відомства.
На практиці обидва міністерства спільно працюють над державним оборонним замовленням, яке формується щороку. Міноборони подає номенклатуру та обсяги, а міністерство стратегічних галузей промисловості розраховує виробничі потужності підприємств і підписує контракти з заводами.
Структура міністерства
Структура відомства кілька разів змінювалася, але базовий каркас залишився з 2020 року. Очолює міністерство міністр, якого призначає Верховна Рада за поданням прем’єр-міністра. У міністра є перший заступник та зазвичай три-чотири заступники, кожен із яких відповідає за окремий напрямок: авіабудування, бронетехніка, боєприпаси та міжнародне співробітництво.
Нижче наведено орієнтовний розподіл основних директоратів станом на 2026 рік (точний штат може відрізнятися через кадрові ротації).
| Директорат / департамент | Основний напрямок | Ключові завдання |
|---|---|---|
| Департамент авіабудування | Літаки, гелікоптери, БПЛА | Координація «Антонова», «Мотор Січі», серійне виробництво дронів |
| Департамент бронетехніки | Танки, БМП, бронетранспортери | Контроль ремонту та модернізації, замовлення нових зразків |
| Департамент боєприпасів та озброєнь | Снаряди, ракети, стрілецька зброя | Нарощування виробництва, лінії з імпортозаміщення |
| Департамент міжнародного співробітництва | Зовнішні контракти, ліцензії | Робота з NATO, ЄС, Близьким Сходом |
| Департамент промислової політики | Реформи ОПК, корпоратизація | Перетворення «Укроборонпрому» на акціонерне товариство |
Окремою ланкою є секретаріат міністерства, який займається документальним супроводом, роботою з Верховною Радою та Кабінетом Міністрів, а також юридичним забезпеченням нормативних актів.
Керівництво: від Уруського до сьогодення
За шість років існування міністерства його очолювали кілька людей, і кожен привносив свій стиль управління. Олег Уруський (2020–2021) зробив акцент на корпоратизації «Укроборонпрому» та налагодженні зв’язків із західними партнерами. Під час його каденції Україна підписала низку меморандумів із Туреччиною, Польщею та Чехією щодо спільного виробництва безпілотників і боєприпасів.
У 2021 році відомство коротко очолював Павло Рябікін, який паралельно керував «Укроборонпромом» у статусі тимчасового виконувача обов’язків. Його період припав на початок концентрації російських військ біля кордонів, тому значна частина роботи була присвячена перевірці готовності заводів і формуванню резервів пального та комплектуючих.
Після початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року міністерство очолив Олександр Камишін, який раніше працював у нафтогазовому бізнесі та входив до наглядової ради «Укрзалізниці». Він відомий тим, що запустив практику регулярних брифінгів про ремонт бронетехніки та постачання снарядів, а також ініціював створення «Армії дронів» — спільного проєкту з волонтерами та IT-спільнотою. Завдяки цій ініціативі Україна з 2023 року суттєво наростила виробництво ударних і розвідувальних безпілотників.
У 2024 році Камишіна на посаді змінив Герман Сметанін, який до того працював заступником міністра й курував бронетехнічний напрямок. Саме під його керівництвом міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України почало публікувати щомісячні звіти про відновлення танків Т-64, Т-72 та західних зразків, переданих союзниками. Станом на 2026 рік Сметанін залишається чинним очільником відомства.
Підпорядковані підприємства та корпоратизація «Укроборонпрому»
Одне з найскладніших завдань міністерства — управління десятками оборонних заводів, які десятиліттями входили до складу «Укроборонпрому». Станом на 2026 рік процес корпоратизації фактично завершено: концерн перетворено на акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість», а міністерство виступає мажоритарним власником через державу.
До переліку ключових підприємств, які перебувають у сфері управління відомства, входять:
- ДП «Антонов» — виробник транспортних літаків, зокрема моделі Ан-178, які нині активно постачаються силам оборони;
- ПАТ «Мотор Січ» — один із найбільших у Європі виробників авіадвигунів, відомий серією ТВ3-117 та новими зразками для БПЛА;
- ДП «Завод ім. Малишева» (Харків) — виробник танків «Оплот» та двигунів до них;
- ДП «Харківський бронетанковий завод» — ремонт та модернізація важкої бронетехніки;
- ДП «Львівський бронетанковий завод» — серійне виробництво БТР та ремонт західних зразків;
- ДП «Артем» (Київ) — виробник боєприпасів і компонентів до реактивних систем залпового вогню.
Корпоратизація дозволила заводам самостійно укладати контракти з іноземними замовниками та залучати інвестиції, що особливо актуально під час воєнного стану, коли державного фінансування часто бракує. Наприклад, «Українська оборонна промисловість» у 2025 році підписала угоду з польською компанією WB Group щодо спільного виробництва протитанкових ракет, а з німецьким Rheinmetall ведуться переговори про відкриття цеху з ремонту САУ PzH 2000 у Харкові.
Стратегічні галузі у воєнний час
Повномасштабне вторгнення Росії змінило пріоритети міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України докорінно. Якщо у 2020 році ключовим завданням вважалася корпоратизація та вихід на зовнішні ринки, то з 2022 року на перший план вийшли ремонт техніки, нарощування виробництва боєприпасів та безпілотників, а також імпортозаміщення.
Виробництво боєприпасів
Дефіцит снарядів став одним із найбільших викликів 2022–2023 років. Міністерство відреагувало запуском програми «Місцеве виробництво», у межах якої держава надає заводам кредити під 0% на закупівлю обладнання для виготовлення 122-мм та 152-мм снарядів, мін та артилерійських пострілів. За даними відомства, у 2025 році українські заводи виробили понад 2 мільйони артилерійських боєприпасів, що у 8 разів більше, ніж у 2021 році.
Безпілотні системи
Напрямок БПЛА став окремою «війною» всередині війни. Міністерство координує роботу десятків приватних виробників дронів, допомагає з сертифікацією та допуском до експлуатації у Збройних силах. Завдяки спрощеній процедурі, яку запровадили у 2023 році, новий зразок безпілотника може пройти від креслення до допуску на фронт за 3–4 місяці замість колишніх 1,5–2 років.
Ремонт західної техніки
Після постачання західних танків Leopard, Challenger, Abrams та САУ M109, PzH 2000 постало питання ремонту. Україна не може дозволити собі відправляти пошкоджену техніку назад до Польщі чи Німеччини. Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості спільно з Міноборони створило мережу ремонтних хабів, де техніка відновлюється в межах країни. Це дозволило скоротити терміни ремонту з 2–3 місяців до 2–3 тижнів для деяких категорій озброєнь.
Міжнародне співробітництво
Міністерство активно працює з міжнародними партнерами, і саме цей напрямок суттєво розширився з 2022 року. Основними партнерами є США, Велика Британія, Німеччина, Польща, Чехія, Туреччина та країни Балтії. Формат співробітництва варіюється від прямих закупівель до спільних підприємств та обміну технологіями.
| Країна / організація | Основний напрямок співробітництва | Формат взаємодії |
|---|---|---|
| США (через DOD та DFC) | Спільне виробництво боєприпасів, БПЛА | Гранти, прямі контракти |
| Велика Британія | Морські безпілотники, радари | Спільні підприємства |
| Польща | Бронетехніка, протитанкові ракети | Спільне виробництво |
| Туреччина | БПЛА Bayraktar, двигуни | Ліцензійне виробництво |
| ЄС (через EU Defence Fund) | Стандартизація, гранти | Програми підтримки |
Окремим напрямком є залучення коштів через механізм Ukraine Recovery Conference, який працює з 2022 року в Лугано, Лондоні та Берліні. Міністерство презентує інвестиційні проєкти з реконструкції зруйнованих заводів і залучає приватний капітал. Один із найгучніших прикладів — будівництво нового корпусу «Заводу ім. Малишева» коштом Світового банку та уряду Данії.
Регулювання експорту зброї
Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України відповідає за видачу дозволів на експорт та імпорт продукції військового призначення. Це стосується як готових зразків озброєнь, так і комплектуючих, креслень, технологій та послуг з ремонту. Процедура експортного контролю регулюється Законом «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання».
Під час воєнного стану діє спрощений режим для товарів критичного імпорту: дозволи на ввезення комплектуючих для ремонту техніки видаються за 3 робочі дні замість стандартних 30. Це дозволило суттєво прискорити постачання двигунів для танків, оптики для артилерії та електроніки для дронів. Водночас експорт готових зразків обмежений — Україна не продає зброю, яка може знадобитися власним Збройним силам.
Виклики та критика
Робота міністерства не обмежується успіхами. Від початку повномасштабного вторгнення відомство регулярно отримує критику, зокрема щодо:
- повільного розподілу коштів на нові виробничі лінії;
- нестачі прозорої звітності щодо кількості відремонтованої та виготовленої техніки;
- затримок із сертифікацією окремих зразків БПЛА, через що волонтери змушені шукати «сірі» схеми постачання на фронт;
- корупційних скандалів, пов’язаних із закупівлями за завищеними цінами у 2022 році (після яких було проведено низку кадрових замін та відкрито кримінальні провадження).
У відповідь на критику міністерство з 2024 року запровадило публічний дашборд на своєму сайті, де щодня оновлюються дані про виробництво та ремонт. Крім того, до складу наглядової ради «Української оборонної промисловості» увійшли представники громадянського суспільства та міжнародних аудиторських компаній, що підвищило рівень підзвітності.
Стратегічні документи та плани розвитку
У 2024 році Кабінет Міністрів затвердив Стратегію розвитку оборонно-промислового комплексу України до 2030 року, розроблену за участю міністерства з питань стратегічних галузей промисловості. Документ визначає чотири ключові цілі: досягти виробництва 4 мільйонів артилерійських снарядів на рік, налагодити серійне виробництво крилатих ракет власної розробки, інтегрувати український ОПК у європейські оборонні ланцюги та подвоїти експорт цивільної продукції подвійного призначення.
На практиці це означає мільярдні інвестиції у нові заводи, перекваліфікацію кадрів та поглиблення співпраці з ЄС у межах програми EU Defence Industry Reinforcement. Україна також веде переговори про приєднання до оборонних закупівель ЄС як асоційований учасник.
Часті запитання (FAQ)
Хто очолює міністерство з питань стратегічних галузей промисловості у 2026 році?
Станом на 2026 рік міністерство очолює Герман Сметанін, який до того працював заступником міністра та курував напрямок бронетехніки. Він змінив на цій посаді Олександра Камишіна у 2024 році.
Коли було створене міністерство з питань стратегічних галузей промисловості?
Рішення про створення відомства ухвалили у 2019 році, повноцінний запуск відбувся у 2020 році за президента Володимира Зеленського. Першим міністром став Олег Уруський, колишній очільник Державного космічного агентства.
Чим відрізняється міністерство стратегічних галузей від Міністерства оборони?
Міністерство оборони формує замовлення та визначає потреби армії, а міністерство з питань стратегічних галузей промисловості відповідає за виробництво, ремонт та постачання озброєнь. Фактично це промислове крило оборонного відомства.
Які підприємства входять до сфери управління міністерства?
До переліку ключових підприємств належать «Антонов», «Мотор Січ», «Завод ім. Малишева», Харківський та Львівський бронетанкові заводи, а також десятки менших заводів з виробництва боєприпасів, оптики та електроніки. Усі вони нині об’єднані в акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість».
Чи займається міністерство експортом зброї?
Так, відомство відповідає за видачу дозволів на експорт та імпорт продукції військового призначення. Під час воєнного стану експорт обмежений, проте Україна продовжує постачати окремі види озброєнь союзникам і веде переговори про спільне виробництво.
Скільки снарядів виробляє Україна у 2026 році?
За даними міністерства, у 2025 році українські заводи виробили понад 2 мільйони артилерійських боєприпасів. Стратегія розвитку ОПК передбачає наростити цей показник до 4 мільйонів снарядів на рік до 2030 року.
Як міністерство співпрацює з приватними виробниками дронів?
У 2023 році міністерство спростило процедуру сертифікації безпілотників, завдяки чому новий зразок може пройти від креслення до допуску на фронт за 3–4 місяці. Також працює спільний проєкт «Армія дронів», який об’єднує державу, волонтерів та IT-спільноту.
Чи відбувається реформа «Укроборонпрому»?
Так, у 2024 році концерн остаточно перетворено на акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість». Це дозволило заводам самостійно укладати контракти з іноземними замовниками та залучати приватні інвестиції.
Як міністерство взаємодіє з країнами ЄС?
Україна веде переговори про приєднання до оборонних закупівель ЄС як асоційований учасник. Також реалізуються спільні проєкти з Польщею, Чехією, Німеччиною та країнами Балтії у сфері бронетехніки, боєприпасів та безпілотних систем.
Де можна знайти офіційну інформацію про роботу міністерства?
Офіційний сайт відомства публікує новини, нормативні акти, звіти про виробництво та ремонт озброєнь. З 2024 року там також працює публічний дашборд, де щодня оновлюються ключові показники роботи оборонного сектору.
Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України залишається одним із найбільш завантажених центральних органів влади, особливо в умовах воєнного стану. Його роль у виробництві та ремонті озброєнь, налагодженні міжнародного співробітництва та реформуванні «Укроборонпрому» робить відомство критично важливим для оборони країни. Подальший розвиток залежить від стабільності кадрового складу, прозорості закупівель та інтеграції України в європейські оборонні структури.
Залишити відповідь